Збирач потоків

“З такою молоддю в країни є майбутнє”: як у школах працюють дебатні клуби

НУШ - Птн, 05/29/2020 - 21:36

Чи треба Україні відновити ядерний статус? Чи варто забирати бездомних тварин із вулиць? Чи треба запроваджувати глобальний уряд?

Учні не бояться складних тем і ретельно готуються захищати свої позиції. Карантин, хоч і вніс корективи в заняття дебатних клубів проєкту “Молодь дебатує”, але лише посилив бажання його учасників зустрічатися й активно обговорювати важливі й актуальні питання.

Проєкт “Молодь дебатує” запроваджений в Україні німецькою НГО “Internationales Haus Sonnenberg” у 2016 року за підтримки Міністерства Закордонних Справ Німеччини”.

Як школярі опановують мистецтво дебатів, дізнавалася журналістка “Нової української школи” на прикладі двох шкіл – Южноукраїнської гімназії №1 й Розсошенської гімназії.

ІСТОРІЯ ДЕБАТНОГО РУХУ В ШКОЛАХ Южноукраїнська гімназія №1

Гімназія бере участь у багатьох проєктах. До проєкту “Молодь дебатує” долучилася 2018 року і стала третім навчальним закладом із Миколаївської області, який бере в ньому участь.

Заступниця директора з навчально-виховної роботи, вчителька німецької мови Оксана Петренко розповідає, що тоді в школі були потужні 11-ті класи, й ідея швидко прижилася. Однак, зізнається – спочатку не всі серйозно поставилися до участі в проєкті.

Оксана Петренко – четверта праворуч

“Дебатні нюанси я сприйняла і відчула, коли сама відвідала тренінг для вчителів і побачила всю специфіку цієї методики. Як відбувається підготовка, у який спосіб проводять дебати, чому важлива рефлексія. Є певні структура і правила. Тоді я зрозуміла, наскільки це серйозно”.

Перші два роки учні гімназії їздили на турніри як глядачі.

“Нас дуже надихало й мотивувало все, що ми там бачили. Цього року наша учасниця стала півфіналісткою, що для нас уже є великим досягненням”, – розповідає пані Оксана.

Розсошенська гімназія

Для Розсошенської гімназії дебати – її фішка. Ними тут займаються давно, вивчають різні формати дебатів, беруть участь у турнірах. До проєкту “Молодь дебатує” долучилися, щойно стало можливим. Адже спочатку проєкт діяв для шкіл чотирьох дотичних до воєнних дій областей.

“Наша учениця була учасницею цьогорічного фіналу в Харкові. Настя Покладенко займається в дебатному клубі із 7 класу. Ми другий рік у цьому проєкті”, – розповідає вчителька історії, координаторка проєкту “Молодь дебатує” Світлана Галь.

Rоординаторка проєкту “Молодь дебатує” Світлана Галь. Фото: FB/Світлана Галь

Пані Світлана пройшла тренінг у Німеччині й Чернігові. 2018 року школа приймала регіональний турнір, а минулоріч їздила на регіональний турнір у Житомир.

ДЕБАТНИЙ КЛУБ Южноукраїнська гімназія №1

У дебатному клубі Южноукраїнської гімназії є чітке правило – до занять завжди готуватись.

“У мене є конспект, і коли я приходжу, то дітям просто соромно прийти непідготовленими”, – говорить Оксана Петренко.

І додає: “Я колегам завжди кажу: це велика праця. Треба постійно готуватися. Інколи сидиш вечорами, бо потрібно шукати матеріали. А не завжди є час і сили через утому. Але потім приходиш на дебати, ми збираємося щонеділі о 12.00, діти починають говорити і я розумію, що ми недарма живемо на цьому світі. Тоді минає вся втома. Я бачу, що є, для кого і для чого працювати, є потенціал. Я навчу дітей, вони підуть далі нести ці ідеї й цінності”.

На початку завжди проводять тренувальні вправи на концентрацію уваги, пам’ять, логічне мислення.

На заняттях у дебатному клубі ввели правило вільного мікрофона. Коли приходять більше дітей, ніж потрібно дебатантів і членів журі, кожен однаково має змогу виступити: “У тебе є 3 хвилини, і ти можеш висловити свою думку”.

Розсошенська гімназія

Об’єднати на заняттях старших і молодших дітей у дебатному клубі Розсошенської гімназії не вдається, розповідає пані Світлана. Це село біля Полтави, чимало дітей їздять на гуртки до міста в різний час, у них різні навантаження й розклад.

“Нам вдаєьться їх об’єднати тільки на канікулах. А так окремо займається 10-й клас і окремо 6–7 класи”.

У проєкт рекомендовано залучати учнів 8–10 класів. Однак бажання займатися в клубі виявили учні 6–7 класів, де Світлана Галь викладає історію.

На заняттях порівнюють різні дебатні формати, говорять про те, як бути переконливими, як побудувати свою промову, розбирають додаткові способи прикути до себе увагу інших.

“Також займаємось медіаграмотністю, – додає пані Світлана. – Ми вчимося опрацьовувати інформацію, використовувати саме правдиві факти, а не вигадувати щось. Ми робимо це чесно, досліджуючи різні джерела інформації”.

Теми для обговорень пропонують діти.

“Мене вразила одна шестикласниця, – розповідає вчителька. – Дівчинка каже: “Я придумала тему про бездомних тварин”. Я відповіла, що тема важлива, але потрібно знати, що саме ми будемо обговорювати. Подумай, як правильно сформулювати питання”.

Урок минув, й учениця підійшла з готовою темою – чи потрібно забирати з вулиці всіх бездомних тварин? “Так уже є конфлікт, є, про що говорити. Мене вразило, як дитина 6 класу так швидко переформулювала тему, яка їй була цікава”.

ЯК ЮЖНОУРКАЇНСЬК ПОЧАВ СПІВПРАЦЮВАТИ З КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИМ

“Багато чого нас навчила і згуртувала поїздка до спеціальної школи для слабозорих дітей у Кам’янець-Подільському”, – розповідає пані Оксана.

На початку навчального року до учениці 11 класу, президентки учнівського самоврядування Христини Юфімчук, через соціальні мережі звернулася вчителька з Кам’янець-Подільського з проханням ознайомити з форматом дебатів.

“Ми почали переписуватися. Я побачила серйозність намірів учительки. Тоді зв’язалися з директором школи Валерієм Івановичем Мельником, який підтримав ідею своєї колеги, щоби з Южноукраїнська приїхали діти для проведення триденного тренінгу”, – продовжує Оксана Петренко.

Учителька разом із двома учасницями клубу виступили перед школою.

“Це був наш дебют. Директор дивувався – як можуть діти так говорити й так розкуто почуватися на публіці?”

Перший день був присвячений дебатам, критичному мисленню і проєкту “Молодь дебатує”. Другого дня навчали структури та методики, головних принципів. А вже третього дебатували.

Южноукраїнська гімназія №1 у Кам’янець-Подільському

“Директор школи дивувався нашим дітям, а я дивувалася, як швидко долучилися їхні діти. Таке враження, що вони дебатували постійно. Я вдячна долі, що звела нас із цими людьми”.

У січні Оксана Петренко на запрошення директора їздила до Кам’янець-Подільської спеціальної школи вже сама. Розповідала вчителям, як можна використовувати дебатні елементи в навчанні, проведенні педагогічних рад і батьківських зборів.

МЕНТОРСЬКА ПРОГРАМА В ЮЖНОУКРАЇНСЬКУ

Цього року дебатний клуб Южноукраїнської гімназії спробував із дітьми так звану менторську програму, коли старшокласники, які вже мають досвід участі в дебатах, могли навчати новачків.

Минулоріч залучали учасників із 9-х класів. Та на початку вересня 2019 року провели презентаційні дебати й роз’яснювальну роботу, починаючи вже з учнів 8 класу.

“Восьмикласники нас підтримали. На цій презентації я була просто технічною помічницею, усе робили діти – і настільки впевнено! Я лише слайди гортала”, – розповідає Оксана Петренко.

Під час карантину менторська програма добре спрацювала. Діти підготували своїх вихованців. А ті, зі свого боку, підготували серйозне питання для обговорення – “Чи треба відновити Україні ядерний статус?”. Це питання підказав учитель історії.

“Цікавими були думки восьмикласників і помітною була робота тренерів. І зазначу, що самим старшокласникам було приємно взяти на себе роль тренерів”, – каже вчителька.

Тему обговорення для старшокласників теж запропонував учитель історії – “Чи потрібно ввести в школі предмет “Сексуальна культура””.

“Хоча старожили казали, чому малюкам таке серйозне питання, а нам про сексуальну культуру…”, – жартує пані Оксана.

Після дебатів викладачі, які зазвичай є членами журі, дали детальний фідбек – хтось зробив детальний опис із зауваженнями, хтось надіслав голосове повідомлення.

Дебатний клуб Южноукраїнської гімназії й далі працює на карантині та щонеділі збирається на відеоконференції через Zoom.

“Щойно почався карантин, бувало, що ми серед тижня ввечері виходили всі на зв’язок, бо сумували одне за одним”.

Обговорювали різні питання: “Чи треба запроваджувати в українських школах уроки життя?”, “Чи варто ввести в Україні систему суверенного інтернету?”, “Чи варто запровадити у світі єдину глобальну владу?”, “Чи можна вважати доцільним запровадження дистанційної освіти під час карантину?”.

“Дітям важко зрозуміти, що вчителі теж опинилися в надзвичайній ситуації. Тому питання про дистанційне навчання допомогло їм краще порозумітися з учителями”.

УРОКИ З ДЕБАТНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ Розсошенська гімназія

Світлана Галь розповідає, що їй застосовувати дебатні елементи вдається найбільше на уроках громадянської освіти “Людина і світ”. Адже там часто є питання, з яких можливий діалог.

За словами вчительки, багато кому здається, що без підготовки можна довести свою думку. Але коли починають говорити, то з’ясовується, що кілька речень – і більше немає, про що говорити, як довести свою позицію й аргументувати.

“У нас буває на уроці, що ми обговорюємо якусь суперечливу тему. Тоді я спонукаю дітей висловлювати свої думки за і проти, не дотримуючись формату дебатів. А буває, що проводимо урок відповідно до формату – ставимо столи, обираємо четвірку Pro, Contra, призначаємо журі”.

Вчителі Розсошенської гімназії активно використовують дебатні методики, коли готують школярів до захисту проєктів і презентацій у МАН.

“Там треба вміти представити свою роботу, відповісти змістовно на конкретні запитання, – каже пані Світлана. – Для захисту проєктів це потужний інструмент”.

Южноукраїнська гімназія №1

За словами Оксани Петренко, її колеги активно цікавляться дебатними елементами. Уроки історії лише так і відбуваються – коли діти обговорюють теми.

Минулого року проводили уроки з дебатними технологіями з фізики та екології. Перед цим пані Оксана провела педраду, одним із питань якої були дебатні елементи.

“Разом з учителем історії і двома учнями-дебатантами ми прямо на педраді продемонстрували, як це працює. Питання, яке обговорювали – “Чи варто оприлюднювати навчальні досягнення учнів?””.

Вчителька фізики проводила урок з елементами дебатів також під час дистанційного навчання. Розповідала, що діти активно долучалися.

“Я кажу вчителям: “Якщо ви хочете, щоби діти говорили, то робіть дебати”. Мені здається, немає таких предметів, де не можна було б їх застосовувати, – впевнена пані Світлана. – На уроках німецької мови ми теж намагаємось дебатувати. Я й молодші класи до цього залучаю”.

Дебати на уроках дають можливість залучити до роботи всіх дітей. Одні дебатують, інші – у ролі журі, можна також організувати допомогу залу.

“Коли діти знають, що час обмежений – усього за 2 хвилини ти маєш викласти свою думку – то це мобілізує”.

Пані Оксана часто проводить підсумковий урок, чи завершення теми у вигляді дебатів: “Тоді я впевнена, що готуватися діти будуть точно”.

Цього року на міському рівні відбувався семінар для вчителів зарубіжної літератури. Команда дебатного клубу виступила перед його учасниками. Для обговорення обрали тему “Чи треба замінити паперові книги електронними”.

“Ми показували, як завдяки дебатам можна розговорити дітей. Якщо вчителі спочатку скептично ставилися, то потім багато чула захопливих відгуків”, – пригадує вчителька.

Це не проєкт заради проєкту чи заради активності, каже пані Оксана. Це те, що добре вплітається в навчальний і виховний процеси.

ТРАДИЦІЇ ДЕБАТНИХ КЛУБІВ Южноукраїнська гімназія №1

Випускники, які закінчили Южноукраїнську гімназію, часто заходять і цікавляться дебатним клубом.

“У нас була ідея провести ігри з участю юніорів і потім ігри досвідчених. Так звана “Битва титанів”. Якби не карантин, то провели б”, – каже Оксана Петренко.

Після повернення з Харкова, де в лютому відбувався фінал проєкту “Молодь дебатує”, планували поїхати всім клубом у Київ. Навіть купили квитки, та завадив карантин.

Паралельно в гімназії започаткували конкурс ораторського мистецтва. Минулого літа проводили триденну літню дебатну школу, ініціаторами якої були учні. Старшокласники були тренерами й самостійно проводили навчання серед молодших.

Пані Оксана розповідає, що заняття в дебатному клубі дають відчуття причетності до великої родини.

“Ми багато й часто спілкуємось із дітьми поза заняттями. У всіх виникає потреба більше проводити часу разом”.

Діти самі популяризують дебатний рух, проводять конкурси в соцмережах: “Треба було підписатися на нашу сторінку в Instagram, лайкнути п’ять попередніх дописів, відмітити п’ять друзів у коментарі, поділитися дописом”.

Розсошенська гімназія

Тут практикують проведення мінітурнірів у межах школи, коли дебати організовують на паралелі класів.

ЩО ДАЮТЬ ДЕБАТИ

За словами Оксани Петренко, у дітей, які займаються дебатами, змінюється не тільки мислення, а й мовлення, вони вільно тримають себе на публіці.

“Цей проєкт спрямовує на те, щоби ми обговорювали питання, які нас цікавить – як на місцевому рівні, так і глобально. Діти проходять хорошу школу життя не лише на заняттях у клубі, а й під час поїздок бувають критичні ситуації. І всі питання ми вчимося розглядати з позицій за і проти”.

Старшокласники – найкращі агітатори, впевнена Світлана Галь. Вони своїми прикладом і завзяттям переконують молодших школярів, що турніри – це не тільки професійне зростання в дебатах, а і спілкування й подорожі.

“На турнірах діти зустрічаються не як суперники, а як добрі друзі. Вони спілкуються поза турнірами”, – каже пані Світлана.

За її словами, ті, хто починають займатися в дебатних клубах раніше, демонструють кращі презентаційні навички, вони стають активнішими.

“Дівчатка з нашого клубу відвідують засідання молодіжної ради в нашій ОТГ, пропонують проєкти громадської участі. Дебати допомогли їм у житті відчувати себе впевненіше”, – пояснює Світлана Галь.

Цьогорічну півфіналістку Настю Покладенко запрошували на місцеве телебачення. Коли дівчину запитали, як дебатні навички допомагають їй у буденних ситуаціях, то вона відповіла: “Відтоді, як я почала займатися дебатами, мамине “Бо я так сказала” більше не проходить. Я завжди намагаюсь аргументувати й батьків до цього привчила”.

А ще дебати допомагають у роботі з інформацією – шукати, обробляти, робити висновки, аналізувати.

“Є майбутнє в країни, бо є така молодь. Удень говорять на важливі теми, а до півночі можуть переспівати всі пісні Океану Ельзи”.

Читайте також “Молодь дебатує: як дебати допомагають учням критично мислити та відстоювати позицію”

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Усі фото надані організаторами

Проєкт “Молодь дебатує” запроваджується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

РДУГ – чим можуть допомогти дитині батьки та педагоги

НУШ - Птн, 05/29/2020 - 19:59

Розлад дефіциту уваги із гіперактивністю, за даними сучасної науки, поширений у 3–8% дітей, у класі трапляється щонайменше в однієї дитини. Учитель із досвідом одразу може запідозрити прояви РДУГ в учня. Згадаймо мультиплікаційного героя – невгамовного Петрика П’яточкіна. Чи не мав хтось із педагогів у класі дитину зі схожими рисами та проблеми із навчанням? Коли це відбувається десь, навіть у мультфільмі або з кимось іншим, – це кумедно спостерігати. З власного ж досвіду все має зовсім інший вигляд. Люди, які оточують дитину з РДУГ, – батьки та вчителі – стикаються з поведінковими проблемами і прогалинами в академічній успішності.

Основні прояви РДУГ: неуважність, надмірна рухова активність та імпульсивність, які безпосередньо відображаються в поведінці дитини. Важливо розуміти, що дитина первинно так поводиться ненавмисно, тобто не має цілеспрямованості дратувати інших. Усе відбувається тому, що вона має біологічні проблеми у функціонуванні головного мозку. Це важливий аспект як для педагогів, так і для батьків, адже до таких дітей часто застосовують неправильні підходи виховання та спілкування.

Про що йдеться? Найпоширеніше хибне уявлення – що дитину з РДУГ недостатньо виховують батьки, мало приділяють уваги та не навчили норм і правил поведінки в тій чи іншій соціальній ситуації. Як правило, застосовуються численні зауваження, осуд, іноді покарання тощо.

Простий приклад: коли ми випадково поріжемо палець, то відчуваємо біль, йде кров, потрібен час, щоби рана загоїлася та палець став функціонувати так само, як до травми. Із РДУГ не зрозуміло, що не так, бо візуально це така сама дитина, як і інші, у неї нічого не болить, усе на місці. Тож люди часто роблять хибні висновки щодо першопричин небажаної поведінки. Дитина поводиться погано, порушує правила, відволікається не тому, що свідомо хоче цього, а тому, що не може діяти в інакший спосіб.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ З РДУГ

Коли з’являється розуміння, що дитина має певні обмеження в психічному здоров’ї, щоби виконати все, що ми від неї очікуємо, на достатньому рівні, – тоді з’являється можливість пропонувати їй допомогу, змінювати тактику спілкування та взаємостосунки. Усе це створює умови для адаптивного середовища, яке допомагає пристосуватися дитині з особливими освітніми потребами і проявити свої чесноти повною мірою. Небажана поведінка дитини – це специфічний сигнал, послання дорослим про проблему, тож їм надважливо розшифрувати і зрозуміти це послання.

Для дитини з РДУГ важливий складник – середовище, яке може або допомагати пристосовуватись, або, навпаки, мати негативний вплив і підсилювати та поглиблювати прояви небажаної поведінки. Психоосвіта є важливим складником для батьків і педагогів, інших людей, які оточують дитину і створюють середовище для виховання та навчання. Наступним кроком буде застосування певних підходів, поведінкових практик, які будуть допомагати всім навколо, полегшувати життя вчителям та батькам. Для медичних фахівців, дитячих психіатрів першою рекомендацію щодо допомоги дітям із РДУГ є немедичні, психологічні інтервенції в спілкуванні, вихованні та навчанні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Інструкція

– Якщо важливо, щоби дитина виконала вашу інструкцію, необхідно навчитися правильно її формулювати та застосовувати. Перший крок: дитина має сфокусувати свою увагу на вашій інструкції. Якщо мама щось каже синові на кухні, а він у кімнаті, дитина нічого не виконає не тому, що не хоче, а тому, що ви, як дорослий, неправильно це робите. Необхідно бути поруч, бажано дивитися в очі одне одному; найкраще, коли під час звертання погляди – на одній лінії.

– Часом можна просити встановити спільну увагу й супроводжувати це підкріплювальним жестом.

Спільна увага – це процес, коли дві або більше осіб можуть тримати увагу на одному об’єкті. До прикладу: дитина разом із дорослим гуляє на вулиці, досліджує довкілля і знаходить у траві красиву квітку або незвичайного вигляду жука. Що, як правило, робить дитина? Привертає увагу дорослого: гукає, показує пальцем, що знайшла, хоче щоби тато чи мама обов’язково подивились.

Під час формулювання інструкції для дитини з РДУГ організація процесу спільної уваги обох сторін, матері й дитини, на завданні чи інструкції, яку треба виконати, є важливим чинником, щоб інструкція була почута, зрозуміла й виконана.

Слова ж, підкріплені жестом, краще привертають увагу. Це з успіхом можуть застосовувати вчителі молодших класів, коли потрібно звернути увагу шумної юрби дітей.

– Інструкція має бути максимально стислою й лаконічною, не більш ніж 2–3 слова, бо є вірогідність, що дитина вас не дослухає до кінця або загубиться в “лісі слів”.

– Тон інструкції важливий – сказане має звучати емоційно нейтрально, чітко, твердо, зрозуміло й однозначно, без відтінку роздратування, підвищення тону чи крику. Дитина з РДУГ має проблеми із саморегуляцією емоцій та поведінки й не завжди може дати раду своїм почуттям, тому їй важко витримувати ще й негативні емоції з боку дорослого. Витримати злість дорослого і водночас своє роздратування – важко. У такому випадку у відповідь може виникнути неконтрольована негативна емоційна реакція, з якою буде впоратися ще складніше.

2. Дитину можна навчити лише того, що вмієш сам

– Ця теза про те, що дорослим необхідно пам’ятати, чого вони прагнуть навчити й у подальшому очікують від дитини, адже діти часто наслідують патерни і сценарії поведінки дорослих, які їх оточують.

Інколи вимагаючи від дитини послідовності, організованості, самоконтролю, дорослі самі не можуть впоратися з власними емоціями та поведінкою. Чим більш врівноважено і спокійно дорослі реагують на небажані поведінкові прояви дитини, тим більша ймовірність, що вони минуть швидше, дитина опанує себе й усвідомить модель бажаної поведінки від дорослого поруч та демонструватиме це.

– Покарання, осудження, крик, присоромлення – усе це в жодному разі не зможе припинити або попередити негативну поведінку, а лише підсилити. У цій ситуації в пригоді будуть підходи керівництва поведінкою.

3. Дитині з РДУГ важко бути в сталій позі тривалий час, особливо під час уроку

Отже, важливо дозволити допустиму кількість рухів і не робити зайвих зауважень і записів у щоденнику щодо цього, адже дитина не може завмерти й зовсім не рухатись, не в її силах виконати такі вимоги.

Удома можна дати змогу, наприклад, стрибати на м’ячі для пілатесу і вчити вірш або писати за столом, хитаючи ногою. У класі можливо дозволити малювати в спеціальному блокноті чи на аркуші, крутити гумку в руках чи ґудзик, можливо, інколи давати змогу змінювати позу за партою. Також можна дати завдання витерти дошку, роздати дидактичні матеріали або намочити ганчірку – тобто дати порухатись і переключити увагу, щоби працездатність відновилась.

Розумію, що деякі педагоги заперечать, що є дисципліна: а якщо всі будуть це робити? Але дорослі навколо мають зрозуміти, що не всі діти однакові, у дітей із РДУГ є фізіологічні обмеження, і зайві рухи не є тим, що може погано впливати на якість засвоєння матеріалу. Навпаки, діти з РДУГ можуть у русі запам’ятовувати краще. Інколи вчитель може спеціально перевіряти, що запам’ятав учень, який нібито зовсім не слухав його під час пояснення, й зі здивуванням виявити, що дитина гарно відтворює весь матеріал.

4. Дитина з РДУГ потребує організовувальної та спрямувальної допомоги з боку дорослих упродовж свого розвитку

Це потрібно тому, що вона має проблеми з цими функціями через біологічні особливості функціонування мозку. Якщо уявити, що хтось зламав ногу й не може ходити, то йому накладають гіпс. Згодом людина, уже використовуючи милиці, може потроху пересуватися. Тобто, щоби відновилася цілісність ноги, потрібні зовнішній каркас, гіпс, і час. Для дітей із РДУГ дорослі певний час будуть виконувати функцію цього гіпсу – тобто компенсувати ті функції самоорганізації й самоконтролю, що поки є дефіцитарними.

Це означає, що:

– у школі дитина з проблемами уваги та поведінки має сидіти в межах перших трьох парт, щоби вчителю легше було вчасно помітити зміни – або передвісники небажаної поведінки, або виснаження уваги та відволікання – і вчасно та влучно скерувати поведінку дитини, оптимізуючи навчальний процес усього класу;

– удома необхідно організувати робоче місце так, щоби поруч не було предметів, іграшок, які відволікають від виконання домашнього завдання, можливо, бути поруч, щоб опосередковано контролювати навчання, не створювати умови для тривалого нераціонального використання часу й потім не сваритися через гаяння часу;

– необхідно робити перерви в заняттях: коли батьки бачать, що концентрація уваги різко падає й навчання неефективне, потрібно чергувати інтелектуальну працю з фізичною (можна 5–7 хвилин порухатись у будь-який можливий спосіб, щоби відновити працездатність);

– дивно, але вчені помітили, що жування може підвищувати концентрацію уваги, тож нарізані скибочками яблуко чи груша можуть стати в пригоді під час виконання домашніх завдань. Педагоги добре знають, що в класі є діти, які часто їдять на уроках, – часом це не елемент порушення дисципліни, а інтуїтивний пошук самодопомоги.

5. Зауваження для дитини з РДУГ стають буденністю, тому дітей треба заохочувати

З часом діти перестають реагувати на зауаження, інколи щось зовсім несуттєве може стати приводом для великої сварки й покарання. А як щодо заохочень?

Інколи дорослим складно побачити за численними недоліками в поведінці й навчанні позитивні риси та чесноти дитини. Так формується стале негативне ставлення до неї: навіть коли стається щось, до чого вона не причетна, складно повірити в це й зупинитись у підозрах та звинуваченнях. Проте якщо дитина робить щось хороше, досягла бажаного результату, це сприймається як буденне та звичайне й не дістає похвали.

Це велика несправедливість, дитину неможливо зіпсувати похвалою. Для дітей із РДУГ важливо правильно формулювати слова підбадьорювання й заохочення. Фрази “ти молодець”, “добре”, “гарний хлопчик” тощо звучать як оцінювання й не сприяють продовженню відтворення бажаної поведінки в майбутньому.

“Дивись, тобі сьогодні вдалося це зробити”, “мені приємно, що ти дослухався”, “вітаю, тобі вдалось”, “сьогодні ти виконав роботу краще, ніж минулого разу”, “бачу, ти старалась і твоя робота виконана добре, це мене тішить” – ці формулювання роблять акцент на виконаних діях і демонструють особисте емоційне ставлення дорослого до процесу. Саме цей аспект сприяє підкріпленню бажаної поведінки дитини на майбутнє, що є одним із прийомів поведінкового керівництва.

Навіть якщо дитина демонструє в багатьох обставинах небажану поведінку, рекомендую щоденно помічати хоча б три чесноти (і педагогам, і батькам), за які можна похвалити дитину. Це важливо, бо попереджує закріплення дорослим усталеної стигми щодо дитини.

6. Діти з РДУГ погано відчувають час

Тож їм складно тримати в голові список завдань і обов’язків, особливо в довгостроковій перспективі виконання. У цьому можуть допомагати візуальні підкріплення, розклад дня на стіні, записник із переліком справ, кольорові наліпки-нагадування, пісковий годинник і сигнал будильника вдома. У школі це може бути вербальне попередження вчителя про залишок часу до кінця виконання завдання.

Загалом залучення інших стимулів – візуальних, звукових – може бути корисним в організації діяльності дитини. Також важливим є режим, усталений розпорядок дня, що лишається незмінним або приблизно таким, адже сам розклад може бути організовувальним чинником. Про це важливо пам’ятати під час канікул чи карантину тощо, коли зовнішні обставини змінюються, руйнуються кордони і правила. Підтримання режиму сну та бадьорості, фізичної активності, навчання є обов’язком батьків. Це непросто, але вкрай необхідно для дитини, бо потім період налаштування може бути складнішим, якщо цього не дотримуватись.

7. Ґаджети, інтернет – це сучасне зло чи нові можливості?

Події останнього часу довели необхідність використання сучасних технологій для організації дистанційного навчання. Проте діти з РДУГ мають схильність до надмірного захоплення комп’ютерними іграми, соціальними мережами тощо. Тож час користування варто контролювати, так само, як і контент.

Водночас, діти можуть нас, дорослих, багато чого навчити – наприклад, як створити презентацію з анімаційними ефектами або допомогти налаштувати роботу комп’ютера, полікувати від вірусів, навчити користуватися сучасними платформами для спілкування, редагувати фото. Просто запитайте, і вони залюбки відгукнуться.

Також треба подумати про навчання правил безпеки в інтернеті та продемонструвати, що він може бути не тільки для розваги, а ще і для багато іншого й цікавого.

8. Урізноманітнюйте способи навчання

Дітям нецікаво й нудно слухати одноманітні пояснення матеріалу на уроках, це особливо стосується дітей із РДУГ. Для них краще для засвоєння матеріалу буде зміна діяльності під час уроку, інтерактивне обговорення, можливість висловлювати власну думку, групова робота з однокласниками, подача матеріалу із залученням емоційного складника, прикладів зі свого досвіду.

ВПЛИВ КАРАНТИНУ

Зараз ми всі переживаємо незвичний досвід пандемії COVID-19 і надалі будемо перебудовувати й налаштовувати наше життя під реалії загрози інфікування.

Рекомендації:

1. Наразі вчені досліджують наслідки впливу пандемії й карантину на психічне здоров’я дітей та дорослих. Є припущення, що можна очікувати підйом захворюваності на тривожні та інші психічні розлади. У цьому аспекті важливо пам’ятати, що дітям із РДУГ та іншими особливостями розвитку важливо підтримувати сталість, навіть за обставин, які зазнали непередбачених змін сталого способу життя, режиму дня, фізичної активності тощо.

Це важливо, бо кожен із нас кожного дня виконує певні поведінкові сценарії, вони самі собою слугують організовувальною системою нашого життя та формують відчуття сталості і прогнозованості. Для психіки кожної людини вкрай важливо, щоб обставини, спосіб існування не змінювалися надто різко й непередбачувано.

Саме тому важливо слідувати певному порядку дій, системі зайнятості, відтворювати попередній досвід. Це означає вставати й лягати в один і той же час, стало виділяти час для навчання, спілкування, домашніх справ і відпочинку. У такий спосіб ймовірність дезадаптивних змін у настрої, поведінці суттєво знижується.

2. До повернення до звичного життя, відновлення відвідування школи або дитячого садочка важливо готувати дітей заздалегідь, налаштовуючи їх на певну послідовність подій, режиму. Дітям із РДУГ складніше налаштовуватися на навчальний процес після тривалих перерв, тому від педагогів і батьків потрібні терпіння, толерантне ставлення, підтримка й допомога.

3. Діти мають дізнатися від батьків про правила гігієни, яких важливо дотримуватися ще тривалий час.

4. Важливо пам’ятати, що дітям потрібне спілкування з однолітками: навіть якщо ваша дитина інтроверт і не полюбляє проводити багато часу з ровесниками, може раптово й гостро виявитися така потреба. Саме тому постає необхідність підтримання соціальних зв’язків, контактів у доступний спосіб у наших реаліях.

5. Батьки мають бути уважними до своїх дітей, пояснювати в доступній формі про обставини, що відбуваються, бути опорою й підтримкою для них. Навіть якщо не вдається дотримуватись і виконувати все необхідне, що вимагає школа, це не привід, щоби це стало катастрофою вашого життя. Крок за кроком під час відновлення звичного навчального режиму вдасться повторити й надолужити прогалини в знаннях. А от проблеми з погіршенням здоров’я долаються довше і складніше – варто пам’ятати про це.

Якщо дотримуватися цих порад, є всі можливості, що адаптація дитини відбудеться якнайкраще.

Тетяна Скрипник, дитячий лікар-психіатр, психотерапевт, молодший науковий співробітник ДУ “НДІ психіатрії МОЗ України”

Титульне фото: автор – photographee.eu, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Підсумки тижня в освіті: головні події

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 19:32
Пропонуємо перелік найбільш значних подій тижня, що відбулись в українській освіті

Дитячий фестиваль Чілдрен Кінофест стартував онлайн – як дивитися

НУШ - Птн, 05/29/2020 - 18:46

7-й фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків “Чілдрен Кінофест” стартував онлайн.

Програму фестивалю демонструватимуть безкоштовно на сайті фестивалю з 29 травня до 7 червня.

До конкурсної програми увійшли сім фільмів для глядачів від 4 років, відібраних на найбільших європейських кінофорумах. Переможця фестивалю визначить аудиторія – після перегляду фільмів глядачі оцінюватимуть свої враження.

Фільм відкриття кінофесту – австралійська сімейна стрічка “Мій друг містер Персіваль”. Одну з головних ролей у ній виконав лауреат премій “Оскар” та “Золотий глобус”, зірка серії фільмів “Пірати Карибського моря” Джеффрі Раш. Фільм, заснований на світовому бестселері “Штормик та містер Персіваль”, розповідає історію дивовижної дружби хлопчика та пелікана-сироти.

Також у програмі: фантастична пригодницька стрічка “Фокстер & Макс” (Україна), драма “Салон краси Ромі” (Нідерланди, Німеччина), роуд-муві “Лос Бандо” (Норвегія, Швеція), фентезі “Тім Талер, або Проданий сміх” (Німеччина) та анімаційні фільми “Гол!” (Велика Британія) і “Сіпсік – лялька-друг” (Естонія, Данія).

У позаконкурсній програмі фестивалю на глядачів чекає ретроспективна добірка “Чарівник Жорж Мельєс” та спеціальна подія до Дня захисту дітей – онлайн-прем’єра переможця Чілдрен Кінофесту 2019 року, анімаційного фентезі “Викрадена принцеса”.

Окрім того, в межах фестивалю відбудеться конкурс дитячих короткометражок, фіналістів якого можна переглянути тут.

Переможців назвуть 7 червня на онлайн-церемонії закриття фестивалю. За найкращий дитячий фільм передбачена нагорода – 20 000 гривень. Також окремо переможці в кожній із вікових категорій отримають по 5 000 гривень, а за Приз глядацьких симпатій – 10 000 гривень.

Нагадаємо, для школярів розробили онлайн-курс про стартапи.

Ілюстрацію надали організатори

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Позашкільні заклади зможуть відновити роботу

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 18:41
З 1 червня заклади позашкільної освіти можуть відновити роботу при послабленні карантину

В. Співаковський: освіта побудована для перевіряючих

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 17:51
Вся система освіти побудована для перевіряльників, щоб їм було легше контролювати і порівнювати

Для школярів розробили онлайн-курс про стартапи

НУШ - Птн, 05/29/2020 - 17:34

Викладачі Харківського політехнічного інституту спільно з платформою “На урок” розробили безкоштовний онлайн-курс для учнів 9-11 класів “StartUp_Camp: шлях до мрії”.

Навчання стартує 3 червня, зареєструватись можна тут.

“Курс розроблено спеціально для учнів старших класів. На ньому ви зможете пізнати основи підприємництва, дізнатися про тренди у розвитку власного проєкту та отримати інструменти, завдяки яким можна реалізувати свої бізнес-ідеї у життя, – зазначено в описі до курсі.

Навчання складається з 7 занять та 300 завдань.

Детальніше дивіться тут.

Нагадаємо, підлітків запрошують на онлайн-марафон про мобільну фотографію.

Ілюстрації взяті зі сторінки курсу

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

МОН закликає школярів продовжити онлайн навчання

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 17:30
Міністерство освіти закликає учнів інвестувати свій час у навчання в Школі онлайн

Як підготувати дитину повернутись до садка: 12 порад для батьків від Світлани Ройз

НУШ - Птн, 05/29/2020 - 14:50

Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз спільно з ЮНІСЕФ, ГО “Смарт освіта” та Міністерством освіти і науки підготували порадник для батьків, який  допоможе підготувати дітей до безпечного повернення в садок.

Поради публікували на fb-сторінці ЮНІСЕФ.

Дивіться усі поради нижче:

Дивіться також поради для вихователів, як повернути дітей до садків після карантину: які запитання ставити, щоб вивчити емоції дітей; як обговорити з дітьми нові правила взаємодії одне з одним – як спільно домовитись про ці правила і показати їх через малюнки; як компенсувати нестачу тактильної взаємодії; як з допомогою ZOOM-конференції полегшити адаптацію та зменшити тривожність у дітей тощо.

Окрім того, до порадника готують 13 ігор, які враховуватимуть обмежену рухливість, неможливість дітей торкатися/обіймати одне одного та інші протиепідемічні заходи безпеки. Ці ігри педагоги зможуть використовувати, щоб, наприклад, зняти післякарантинні стрес та напругу в дітей.

Дивіться також дистанційні уроки про COVID-19 для 6-10 класів та посібник для шкіл про те, як налагодити дистанційне навчання

Фото: автор – Goodluz, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Досвід «домашньої школи» від телеведучої Марічки Падалко

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 14:17
Онлайн-навчання дає дітям багато свободи і простору, але потребує від них багато самодисципліни

Перехід в онлайн назавжди залишиться в історії освіти, - Мандзій

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 13:56
Перехід на онлайн-навчання - це подія, що залишиться в історії освітянської спільноти

Фінансова автономія – нові можливості для шкільних бюджетів

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 13:38
Запровадження фінансової автономії – можливість залучення додаткових ресурсів для шкільних бюджетів

Консультаційний центр допомоги абітурієнтам «ОЮА»

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 13:19
Консультаційний центр Національного університету «Одеська юридична академія» розпочав свою роботу

Вивчаємо з дітьми материки, океани, країни, міста

Новини osvita.ua - Птн, 05/29/2020 - 11:14
Практичні завдання для формування природничої, соціальної та громадянської компетентностей

Як у Фінляндії пішли до шкіл після карантину

НУШ - Чтв, 05/28/2020 - 22:14

Після карантину фінські школярі 14 травня повернулися за парти. Усього на два тижні. Далі – літні канікули. Уряд визнає, що картина успішності восени може бути різною. До того ж, не виключають другу хвилю пандемії коронавірусу. Тому вже зараз говорять про можливе поєднання дистанційного навчання та обмеженого відвідування школи.

Як фінські школи виходили з карантину, дізнавалася журналістка “Нової української школи”.

ІНСТРУКЦІЯ

Напередодні відкриття шкіл Міністерство освіти Фінляндії опублікувало загальні рекомендації для дошкільних і шкільних закладів:

  • Уникайте присутності сторонніх людей у школах і садочках та поряд із ними, окрім дітей та працівників.
  • Моніторинг чисельності груп та чисельності персоналу діє відповідно до законодавства про дошкільну та базову освіту (у середньому, у класах 20–25 учнів, – ред.).
  • Працівники дошкільних закладів повинні працювати з однією групою дітей і не переходити з одного підрозділу в інший.
  • Немає жодних інструкцій щодо безпечної відстані між людьми в закладах дошкільної, початкової та середньої освіти. Класні кімнати та інші простори мають бути обладнані так, щоби було більше місця між кожною особою. Групи не потрібно розділяти.
  • Працівники повинні уникати зборів. Учителі мають проводити свої засідання віддалено.
  • Школи повинні облаштовувати свої аудиторії та приміщення так, щоби в тому ж просторі було менше учнів, ніж зазвичай (усі вирішували по-різному: є класи, є open space, є невеликі, є більші; хтось саджав дітей у фоє, хтось – у коридорі, хтось займав спортзал, – ред.).
  • У початкових школах класи не змінюють приміщення впродовж дня. У середній школі та на факультативних заняттях класні кімнати можна змінювати, якщо викладання неможливо організувати в інший спосіб.
  • Шкільне харчування має проводитись індивідуально з класом чи групою учнів; потрібно виключити спільні приймання їжі в обідній залі. Обідню кімнату можна використовувати за порядком.
  • Групи ризику. У випадку, якщо дитина чи член сім’ї має поганий стан здоров’я, потребує регулярного приймання медикаментів, сімейний лікар оцінює, чи може дитина повернутися до навчання. Для тих, хто працюють у школах та садочках, запобіжні заходи й оцінювання ризиків проводить роботодавець.
  • Будуть видані окремі інструкції щодо організації вступних іспитів до університету.

Окремі інструкції стосуються гігієни та прибирання приміщень і містять такі правила:

  • діти повинні мити руки після прибуття до школи;
  • до та після відвідування туалетів;
  • до та після кожного приймання їжі;
  • після ігрового часу;
  • після кашлю, чхання та дотику до спільних предметів та перед виходом додому.

Класи треба регулярно дезінфікувати та провітрювати, а двері залишати відчиненими, щоб уникнути дотиків учнів. Маски одягати не рекомендують.

Кожна школа застосовувала інструкції за власними потребами, зважаючи на можливості й реалії.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ

Анні Лоукоміетс, яка викладає в 4 класі, каже, що дирекція школи перед навчанням уточнила всі інструкції з учителями.

“Деякі інструкції все ще не дуже реалістичні. Здебільшого, вони стосуються дотримання дистанції між дітьми. Я розмістила частину парт у фоє перед своїм класом (тому інструкції давала окремо двом групам дітей, – ред.), – каже вона.

Навчання в школі організоване так, щоби діти більше часу проводили надворі.

Директор фінсько-французької гімназії Карі Ківінен розповідає, що навчання відбувалося у дві зміни: зранку й по обіді. Про успішний досвід цієї школи в запровадженні медіаграмотності “Нова українська школа” писала цього року.

Кілька місяців тому в навчальному закладі сталася пожежа, було пошкоджено 40 класів. Тож навчалися переважно в тимчасовому приміщенні. Ось, що робили в школі:

  • запровадили гнучкий початок уроків зранку, щоби було менше контактів одне з одним, – від 8.00 для наймолодших, до 9.30 для старшокласників;
  • щоби зменшити ризики контактів, у середній і старшій школах один учитель був закріплений за одним класом упродовж дня (наприклад, у понеділок – математика, у вівторок – фінська мова, у середу – англійська);
  • перерви організовували теж у різний час, щоби школярі менше пересікалися одне з одним.

Ліля Коотінен навчається в 10 класі в одній із Гельсінських шкіл. Розповідає, що її клас, у якому 25 учнів, починає навчання о 9.00 і навчається в спортзалі. Саме там була можливість розмістити парти з дотриманням безпечної дистанції. У кожному приміщенні, де немає умивальника, мають бути дезінфікувальні засоби.

“Нам заборонено торкатися жодних дверей чи комп’ютерів (для уроків інформатики діти приносили свої ґаджети, – ред.), – каже дівчина.

У школі Лілі за класами впродовж дня теж закріплюють одного вчителя. Але, крім свого предмету, він повинен забезпечити школярів завданням з інших предметів і простежити за їхнім виконанням. Завдання заздалегідь готують інші вчителі.

“Ми більше виходимо надвір, діти багато часу проводять, граючись”. Фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos

Санні Лойнен – 10 років. Її батько Сіттен розповідає, що донька дуже хотіла до школи, бо скучила за друзями. Навчання для її класу починалося об 11.00. Санні найбільше були до вподоби перерви. Напередодні весь клас з учителем обговорював, у які ігри вони б хотіли пограти.

“Ми грали в “заморозки”, коли треба було завмерти в певній позі, зображаючи того чи іншого казкового героя, доганялки, але домовлялися не торкатися одне одного”, – каже учениця.

У 5 класі Реетти Неемі 25 дітей. Вона розповідає, що встежити за дітьми, щоби вони не обіймалися, не торкалися, не наближалися одне до одного під час перерв неможливо. Бійок між дітьми, каже, теж не уникнути.

Проводити уроки фізкультури та музики теж важко, оскільки спортивні зали зазвичай зайняті старшокласниками. Та й музичні інструменти чи спортивні знаряддя, якими користуються зазвичай усі, тепер не вистачає.

Спортивні секції почали працювати, але кількість дітей у них не повинна перевищувати 10 осіб.

Ноора Рейнікайнен – вчителька молодших класів у школі, де навчаються багато дітей різних національностей. У її класі 21 учень.

Ми більше виходимо надвір, діти багато часу проводять, граючись. Поряд зі школою є ліс, і тому діти люблять, коли я пропоную провести урок на свіжому повітрі”.

У перші дні навчання Ноора провела тестування з більшості предметів, щоби побачити рівень дітей.

“Поки ми вчилися дистанційно, я регулярно перевіряла, як діти засвоїли матеріал, що спричиняє труднощі, кому потрібні детальніші пояснення. Тому для мене і для моїх учнів отримані вже в школі результати тестів не стали великим сюрпризом. Я добре знаю рівень знань кожного”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – gpointstudio, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Останній дзвоник на карантині: що готують школи

НУШ - Чтв, 05/28/2020 - 21:02

Деякі українські школи вирішили, що карантин – не привід скасовувати свято останнього дзвоника. Журналістка“Нової української школи” дізнавалася, що вигадали вчителі, щоби відсвяткувати закінчення навчального року дистанційно.

КИЇВСЬКА ШКОЛА №129

Формат: флешмоб від учителів, фільм

Владислав Нечуйвітер, педагог-організатор:

Ми вирішили, що останній дзвоник має бути – тому запишемо на відео, як дзвонять наші вчителі (а також вітають випускників). У фільмі покажемо шкільне життя цього навчального року, як учителі проводили уроки онлайн, як діти працювали дистанційно. Ми записали привітання від перших учителів, теперішніх і навіть тих, які вже не працюють у нашій школі, але навчали наших випускників.

А ось, що відбудеться в одному з класів (у сьомому):

Формат: онлайн-зустріч, короткий фільм і антикорупційна мафія

Олександр Думишинець, класний керівник, учитель інформатики:

Спершу ми поспілкуємося про те, як закінчився рік, що змінилося під час дистанційного навчання, у кого які враження.

Також я готую фільм, де будуть фотографії з екскурсій до карантину, фрагменти записів онлайн-уроків у Zoom, фото постів учнів із соцмереж.

Після – зіграємо в антикорупційну мафію за матеріалами USAID у Zoom або Google Meet. Ми часто граємо в такі ігри. А нещодавно говорили про те, що учні вважають корупцією. Так виникла ідея, щоби наша остання зустріч у цьому навчальному році не була у форматі “вчитель щось говорять – діти слухають”. Гра допоможе дізнатися більше, що є, а що не є корупцією. Ми вже проходили квести онлайн, але саме в мафію гратимемо вперше.

БІЛОЦЕРКІВСЬКА ЗОШ №20

Формат: онлайн-лінійка й цифрова дошка мрій

Наталія Підобід, педагогиня-організаторка:

У мене виникла ідея зробити одинадцятикласникам хоч маленьке свято. Це буде останній дзвоник онлайн.

Одинадцятикласники, батьки і вчителі отримають посилання на відеозустріч у Google Meet. У прямому ефірі до випускників звертатимуться з привітаннями директор, класні керівники й перша вчителька.

Під час зустрічі будемо вмикати відеоролики: першокласники підготували кліп із віршами; випускниця записала для класного керівника власний вірш. Одинадцятикласники знімають спогади про роки в школі. Монтуватимуть самі.

Останній дзвінок будуть давати в прямому ефірі у дворі школи одинадцятикласник і першокласниця.

У Padlet створимо дошку мрій. Кожен зробить селфі й напише свою мрію, щоби наступного року на зустрічі випускників перевірити, чи здійснилися.

Захід планую записати і, якщо все вдасться, – викласти в Youtube.

МАКАРІВСЬКА ГІМНАЗІЯ (Київська область)

Формат: фільм

Директорка Надія Ащенко:

Ми вирішили зробити всі елементи останнього дзвоника й додати трішки креативу. Це фільм-прощання, фільм-напутнє слово. Починається з діалогу президента школи з директором про те, що буде з останнім дзвоником під час карантину.

Далі ми згадуємо, якими випускники були в першому класі (виступають перші вчителі), згадуємо, скільки всього ці діти робили (флешмоби, КВК). У фільмі будуть привітання першокласників, відомих людей і людей, які знають про нашу школу, з усього світу: і з Німеччини, і з Індії, і з Африки.

Одинадцятикласники записали свої номери вдома. Підбирали все самі. У кінці фільму пролунає останній дзвінок.

Допомагає зі створенням фільму ведуча нашої дитячої та районної телестудії.

ХЕРСОНСЬКА ГІМНАЗІЯ №1

Формат: для 11 класу – конференція у Microsoft Teams із привітанням від вчителів та учнів

Розповідає Олена Софієнко, заступниця директора:

В інших класах вчителі планують проводити свої заходи у Microsoft Teams та Zoom. Ось, що вони будуть робити (список заходів від п’ятьох класів гімназії, кожен має свою програму):

  • співати гімн гімназії;
  • залишити одне одному побажання на канікули;
  • пригадувати, як минув рік (переглядати фото);
  • пригадувати найщасливіший день у школі;
  • розповідати враження від карантину й онлайн-освіти;
  • відгадувати факти з життя класу та гімназії у Kahoot;
  • ставити цілі на наступний рік;
  • розіслати батькам учнів електронні подяки за співпрацю й організованість під час дистанційного навчання;
  • розіслати дітям грамоти й похвальні листи;
  • розгадувати загадки й ребуси;
  • пригадувати правила безпечної поведінки на канікулах;
  • робити колективне фото онлайн.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – stetsik, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

К. Спітковська: навіщо тримати випускників у заручниках?

Новини osvita.ua - Чтв, 05/28/2020 - 19:52
Потрібно відмінити ДПА в 11-х класах, аби розвантажити пункти тестування для складання ЗНО

Учнів профтехів просять пройти онлайн опитування

Новини osvita.ua - Чтв, 05/28/2020 - 19:48
Опитування буде проведено з метою виявлення недоліків у структурі освітнього процесу

Заповнюємо класні журнали: мінісловник дистанційного навчання за новим правописом

НУШ - Чтв, 05/28/2020 - 19:18

Учителі належать до тих, кому пощастило невдовзі йти до школи. Звісно, не на звичайні уроки – час заповнювати класні журнали.

Оскільки під час дистанційного навчання ми працювали на різних майданчиках, не зайвим буде пригадати правильне написання деяких слів.

Пропоную укласти невеличкий словничок для заповнення класного журналу (за оновленим правописом).

Аудіо-. Веб. Пишемо разом слова з першими регулярно вживаними іншомовними компонентами на голосний та приголосний: абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-).

Отже, аудіовправавебсайт, АЛЕ латинськими літерами так: web-сайт.

Відео. Разом пишемо іменники, першою частиною яких є незмінна основа іншомовного походження на о, а: автомагістрáль, агрокультýра, велопробі́г, відеофі́льм.
Відповідно пишемо відеоурок, відеопояснення.

Інтернет, онлайн. З дефісом пишемо: 1) складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного голосного звука. У них відмінюємо або обидва іменники, або тільки другий.

Другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший: а) визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: бíзнес-план, бі́знес-проє́кт, до́пінг-контрóль, інтерне́т-видáння, інтерне́т-пóслуга, піа́р-áкція.
Відповідно онлайн-урок.

Назви сайтів, соцмереж, платформ.

Назви сайтів

  • без родового слова пишемо з малої букви (тві́ттер, ґуґл);
  • назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа “Фейсбу́к”, енциклопе́дія “Вікіпе́дія”);
  • назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).

Приклади та правила в дописі – за оновленим правописом (від 22 травня 2019 року).

Шановні колеги, ви можете доповнити цей мінісловник у коментарях.

Олеся Калинич, авторка зошитів та карток для підготовки до ЗНО з української мови та літератури, переможниця конкурсу “Учитель року-2015”, заслужений учитель України

Титульне фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Сторінки